льно - Synonyms of льно | Antonyms of льно | Definition of льно | Example of льно | Word Synonyms API

Top 10 similar words or synonyms for льно

інформаці 0.926070

соціа 0.923579

чного 0.922355

суспі 0.919302

йно 0.914213

йного 0.912198

фізи 0.911858

льного 0.907849

політи 0.904828

йне 0.904259

Article	Example
Антоніо Ґрамші	За Ґрамші, всі люди є інтелєктуалами, коли займають активну життєву позицію, поєднуючи теоретично-ідеолоґічну роботу з практичною боротьбою за інтереси своєї кляси. З дальшим розгортанням революційних суспільних перетворень, з дальшим долученням мас до управління власним життям і суспільством загалом, «функції» інтелєктуалів виконуватиме повсякчас більше людей: вони самостійно розроблятимуть і втілюватимуть в життя політичні та господарські завдання, орґанізовуватимуть суспільні процеси і керуватимуть ними. Це означатиме справжню демократизацію — процес, покликаний унеможливити формування б’юрократії, яка зароджується саме за монополізації права приймати суспі-льно важливі рішення малим гуртом інтелєктуалів.
Рецептивна естетика	Ганс Роберт Яусс (1921 - †1997) - професор романістики в Констанському  університеті. Основні праці: "Історія літератури як провокація для літерату рознавців" ("«Literaturgeschichte als Prövokation der Literaturwissenschaft»",  1970), "Маленька апологія для естетичного досвіду" ("«Kleine Apologie der  Äesthetischer Erfahrung»", 1972), "Естетичний досвід і літературна герменевтика" ("«Ästhetische Erfahrung und literarische Hermeneutik»", 1977). Яусс, виходячи із основних тверджень герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, доказав, що  рецепція тексту, яка протікає у "горизонті сподіваного" ("Erwartungshori zont"), залежить від часового (історичного) і просторового бачення та розуміння світу. Поновлення літературної герменевтики, починаючи з 60-х років, у центр уваги  методологічної рефлексії висунуло поняття, яке історико-філологічні дисципліни  завжди мали своїм засновком при інтерпретації, однак не розвинули його спеціа льно* чи бодай методологічно. Цим поняттям є поняття горизонту, оскільки він, як  історичне обмеження і водночас як умова можливости досвіду, конституює кожне  витворення сенсу в людських вчинках і первинному розумінні світу. На початку горизонт вказує місце душі в ступеневому порядку космосу, але наприкінці вже має на  увазі спричинене горизонтом самовизначення людського досвіду про світ: "Людина вже не є більше горизонтом, а тільки має цей горизонт, який вона через реф лексію сама долаштовує до власної свідомости" (див.: доповнена свідомість).

Article

Example

Антоніо Ґрамші

За Ґрамші, всі люди є інтелєктуалами, коли займають активну життєву позицію, поєднуючи теоретично-ідеолоґічну роботу з практичною боротьбою за інтереси своєї кляси. З дальшим розгортанням революційних суспільних перетворень, з дальшим долученням мас до управління власним життям і суспільством загалом, «функції» інтелєктуалів виконуватиме повсякчас більше людей: вони самостійно розроблятимуть і втілюватимуть в життя політичні та господарські завдання, орґанізовуватимуть суспільні процеси і керуватимуть ними. Це означатиме справжню демократизацію — процес, покликаний унеможливити формування б’юрократії, яка зароджується саме за монополізації права приймати суспі-льно важливі рішення малим гуртом інтелєктуалів.

Рецептивна естетика

Ганс Роберт Яусс (*1921 - †1997) - професор романістики в Констанському  університеті. Основні праці: "Історія літератури як провокація для літерату рознавців" ("«Literaturgeschichte als Prövokation der Literaturwissenschaft»",  1970), "Маленька апологія для естетичного досвіду" ("«Kleine Apologie der  Äesthetischer Erfahrung»", 1972), "Естетичний досвід і літературна герменевтика" ("«Ästhetische Erfahrung und literarische Hermeneutik»", 1977). Яусс, виходячи із основних тверджень герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, доказав, що  рецепція тексту, яка протікає у "горизонті сподіваного" ("Erwartungshori zont"), залежить від часового (історичного) і просторового бачення та розуміння світу. Поновлення літературної герменевтики, починаючи з 60-х років, у центр уваги  методологічної рефлексії висунуло поняття, яке історико-філологічні дисципліни  завжди мали своїм засновком при інтерпретації, однак не розвинули його спеціа льно чи бодай методологічно. Цим поняттям є поняття горизонту, оскільки він, як  історичне обмеження і водночас як умова можливости досвіду, конституює кожне  витворення сенсу в людських вчинках і первинному розумінні світу. На початку горизонт вказує місце душі в ступеневому порядку космосу, але наприкінці вже має на  увазі спричинене горизонтом самовизначення людського досвіду про світ: "Людина вже не є більше горизонтом, а тільки має цей горизонт, який вона через реф лексію сама долаштовує до власної свідомости" (див.: доповнена свідомість).